Відстоювання особистих границь. Види особистих границь.

Особисті границі — це виключно наш особистий простір: цінності, переконання, принципи, інтереси. Невидима межа між нами й іншими людьми. Протягом життя людини ці межі багато разів змінюються, і залежать від близькості з конкретними людьми. У кожного є свої особисті границі, і тільки ми можемо вирішувати, де їх межа. Кого пускати, а з ким вибудовувати їх дуже жорстко. В ставлені до себе завжди більше дозволено друзям, членам сім’ї, ніж іншим знайомим і співробітникам.

Особистий простір людини.

У побуті ми можемо чітко бачити межі, а ось особисті границі побачити не можна, особливо іншим людям. Але ми можемо їх відчувати. Якщо відчуваємо себе захищеними й вільними, то тоді границі збудовані. В іншому випадку ми роздратуванням і злістю сигналізуємо собі про порушення цих особистих границь. Ми стаємо дратівливими в стосунках з конкретною людиною і сердимося на неї або на себе. Прояв агресії – це один з найбільш явних ознак порушення особистих границь.

Людина як особистість починає формуватися ще в дитинстві. Головним фактором формування границь особистості є перш за все відносини в родині. Батьків між собою і з нами. Мама, яка поважає свої границі, вчить дитину саме своїм прикладом. Діти в цьому маленькому віці вчаться розпізнавати свої іграшки від чужих. Дитина сама вирішує давати свою іграшку чи ні, і водночас повинна питати дозволу брати чужу. Важливим є й відреагування на відмову.

Батьків цьому не вчили в школі. Швидше навпаки, вчили, що відстоювати свої границі – це погано. І, як наслідок, мама може сказати дитині: «Хіба можна бути такою плаксою? Гарні дівчата не плачуть. Тобі шкода дати Маші пограти своєю іграшкою!». Таке маніпулятивне виховання, побудоване на почутті провини, сорому призводить до не вміння відстоювати свої особисті границі в дорослому житті.

Мама, вихователька в дитячому садку можуть постійно соромити при прояві агресії, агресії, роздратування чи сліз. Через це в підсвідомості дитини відкладається установка, що не можна показувати свої емоції. Якщо навіть всесильна мама не захистила в потрібний момент, тоді ніхто не захистить. І відстоювати свої кордони небезпечно і за дарма – потрібно терпіти.

Установки накопичуються в підсвідомості та впливають на поведінку та стосунки в дорослому житті:

– Відповідаємо на дзвінки родича, який тільки й робить, що ниє.
– Начальник знову просить попрацювати понаднормово без додаткової оплати.
– На роботі часто доводиться доробляти за інших.
– Чоловік (дружина) тобою маніпулює.
– Починаємо відчувати, що всі навколо користуються твоєї добротою.
– Чи не наважуємося сказати ні, і погоджуємося з будь-чим.
– Знижується самооцінка.
– Завжди погоджуємося з думкою більшості, а не прагнемо заявити про свою думку.

Коли чужі бажання важливіші наших власних і продовжуємо спілкуватися з людьми, які руйнують нас, то, як наслідок, проживаємо не своє життя. І від цього стає дуже гірко і страшно. Тому, щоб дозволяти будувати здорові, рівноправні й довірчі стосунки, відповідати тільки за свої дії, стати більш впевненим у собі, варто навчитися захищати свої границі.

Які бувають види особистих границь?

Види особистих границь

Жорсткі границі — ми уникаємо кожних близьких стосунків і ведемо сексапільне життя (сексапільність – захисна реакція організму на брак сексуальності). Це коли буквально ми не просимо, навіть, про найменшу підтримку або допомогу й усе робимо самі. Або не заводимо знайомств, друзів. Всіх тримаємо на відстані й досить ретельно відстоюємо всю власну інформацію. Страх бути відторгнутими, і як наслідок, зразу зрікаємось чогось самі.

Слабкі границі — це коли ми щоразу готові розповісти з великою готовністю буквально всім і все. Але при цьому практично ні разу не говоримо «Ні», коли від нас щось вимагають або просять інші. Прислухаємося до аргументів інших людей і нерідко від цього страждаємо, перебуваючи в залежності.  Некритично ставимося до неповаги й сильно хвилюємося, що нас відкинуть, в разі якщо ми відмовимо в чомусь.

Міфи про психотерапію.

Здорові психологічні границі — ми цінуємо свою думку, чинимо виходячи зі своїх цінностей і акуратно ставимося до поширення інформації про себе або інших, ділимося в міру. Всякий раз чітко знаємо, чого хочемо, і готові всякий раз сказати іншому про свої бажання або не погодитися. Або вміємо, при необхідності, відмовляти у проханні та нормально реагуємо на “ні” від інших людей. Тобто здорові границі, це коли ми знаємо, що нам потрібно, і не боїмося про це говорити, прислухаємося до своїх почуттів. Водночас поважаємо границі іншого. Захищаючи себе, ми також вчимося бачити й поважати границі інших людей.

Матеріальні границі — мова йде, наприклад, про те, який подарунок власне ми можемо презентувати, а який приймати. Про те, як ми ставимося до боргів. Прагнемо віддавати борги або ж виникає бажання не віддавати. І навпаки, чи завжди повертають борги нам. Матеріальні границі порушуються також, коли хтось бере наші особисті речі без дозволу або псує їх, а, можливо, просто занадто часто зловживає нашим майном, квартирою, машиною та інше. При здорових межах ми без докорів сумління користуємося своїм правом не ділитися своїми речами з ким би то не було, якщо немає такого бажання.

Фізіологічні границі охоплюють поняття особистого простору і право на задоволення всіх фізіологічних потреб організму (потреба в їжі, уві сні та інше). І в цьому випадку теж для кожного є свої норми.
Тут ми розпізнаємо, і дозволяємо комусь бути поблизу, а комусь дозволяємо доторкатися до нас. І нормально повідомляти оточенню про не комфортність якихось фізичних контактів, або про фізіологічні потреби. Звичайно важливо підбирати форму для захисту своїх границь, щоб спочатку не виглядало аж надто агресивно.

Сюди ж можна включити й турботу про свої сексуальні межі. Лише ми самі визначаємо, з ким вступати в сексуальні стосунки й що власне дозволено, а що категорично неможливо. Також кожна пара встановлює такі межі сама. Нормальні границі містять повагу до почуттів і бажань партнера. Включає довіру, завдяки якій ми можемо вільно спілкуватися на тему того, що подобається і прийнятно для партнера, а що ні.

Емоціональні границі – це про кількість власної психологічної енергії, яку ми готові віддавати іншим людям. Це вміння розподіляти її й підтримувати людей, при цьому не вичерпувати свій особистий емоційний ресурс, не дозволяючи забрати всі власні психологічні сили. Наприклад, дзвінки свого надокучливого клієнта або «токсичною» знайомої, яка тільки й робить, що ниє. Подібна людина дзвонить нам, коли їй погано, і висловлює свої власні проблеми, не питаючи чи готові ми все це вислуховувати.
Недотримання цих психологічних меж проявляється в неконструктивній критиці, ігноруванні емоцій іншої людини або спрямування на людину власних емоцій і вражень без її дозволу

Психотерапія – це найкраща інвестиція в себе.

Часові границі Тут мова йде про розставлення здорових тимчасових границь. Передбачається, що ми чітко розуміємо власні цінності, вміємо залишати за межами своєї уваги те, що, власне, не вважається нашими цінностями саме в цей момент, і не робите все підряд. Адже на відміну від інших наших ресурсів витрачений час непоправний. У кожного ресурс часу обмежений, тому й не варто постійно витрачаючи час на потреби інших внаслідок, ігноруючи свої потреби. Інакше ми проживаємо не свою, а чуже життя.

Інтелектуальні границі вказують на повагу до сторонніх думок й ідей, і прийняття того, що будь-яка людина має право на власну точку зору. До таких границь ще належить право людини не ділитися своєю думкою, якщо не поділяємо позицію свого співрозмовника на теми, які суперечать переконанням і цінностям, або уникаючи залучення в непотрібну дискусію.

Як навчитися говорити «ні» і не відчувати себе винуватим.

Вправи для визначення особистих границь

Техніки відстоювання особистих границь.