Роль батька у формуванні особистості дитини.

Причинами можливих психічних розладів у дитини можуть бути  маніпуляції зі сторони матері у своїх стосунках з її батьком. Тому є бажання більш детально освітити роль батька, і тему де батьки не здатні взяти на себе всю відповідальність за розлучення, щоб нейтралізувати в дитини почуття суму, гніву, провини й страху, а також викривлень особистості дитини.

«Якщо дружина поважає чоловіка, а чоловік поважає дружину, діти теж відчувають повагу до себе. Хто відкидає чоловіка (або дружину), той відкидає його (або її) в дітях. Діти сприймають це як особисте відкидання»

– Берт Хеллінгер

За звичай діти люблять своїх батьків однаково сильно, незалежно від показної їхньої поведінки. Але ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мати. Мати має абсолютну владу над дитиною і свідомо чи несвідомо вона робить з ним все що захоче. Вона активно формує сприйняття дитини.

Спочатку сама мама є світом дитини, а пізніше дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, наголошує на тому, що значимо саме для мами. Природа нагородила маму такою магічною силою саме для того, щоб потомство змогло вижити. Це виправдано, адже мама не тільки дарує життя, вона ще й підтримує. Після відмови від тата, дитині доводиться зробити неможливий вибір. А дитина його робить. І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров’ям через «Це я погано впорався, я зрадив (зрадила) тата. Мама не винна – вона слабка жінка, а винен (винна) я».

Дитина сприймає маму і тата як ціле і як найважливішу частину самого себе.

Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто його батько, який він і як до нього слід ставитися, формує ступінь значущості батька. Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.

Дитина сприймає маму й тата як ціле і як найважливішу частину самого себе. Але коли стосунки в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості й любові глибоко включається в те, що завдає болю батькам. Звично вона бере на себе стільки, скільки необхідно для полегшення душевних страждань одного або обох батьків відразу.

Наприклад, дитина може стати психологічно рівним батькам – другом, партнером або, навіть, психотерапевтом. А може замінювати психологічно їм їх батьків. Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, в результаті, вона залишається без своєї опори – без своїх батьків.

Випадки на зустрічі у психотерапевта:

Хлопчик 6 років, який має важкий невротичний розлад:
– З ким ти живеш?
– З мамою.
– А тато?
– А ми його вигнали.
– Як це?
– Ми з ним розлучилися, він нас принижував, він не мужик, зіпсував нам кращі роки.

Дівчинка 6 років, у якої проблеми зі спілкуванням, неуважна, нічні кошмари, заїкання, постійно гризе нігті:
– Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?
– Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був гарний настрій.
– А якщо ви будете всі разом?
– Це погано дуже!
– Чому це погано?
Дівчинка плаче і через деякий час:
– Тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже!

Хлопчик 8 років у якого важка депресія і ряд супутніх захворювань.
– А що з татом?
– Не знаю…
Питання до мами:
– Ви не говорите про смерть батька?
– Він знає, ми говорили про це, – мама плаче – та він і не питає, і фотографії дивитися не хоче.
Коли мама виходить з кабінету, психотерапевт питає хлопчика:
– Тобі цікаво про тата дізнатися?
Хлопчик оживає і перший раз дивиться мені в очі:
– Так, але не можна!
– Чому?
– Мама знову заплаче, не треба.

Клієнтка:
– Моїй доньці 1 рік й 6 місяців. Вона з криком тікає від батька. А коли він бере доньку на руки, то вона починає плакати та виривається. А останнім часом стала говорити батькові: «Іди, я тебе не люблю. Ти поганий”.
– А що ви дійсно відчуваєте до свого чоловіка?
– Я сильно ображена на нього, аж до сліз.

Підліток 14 років, важкі мігрені, протиправна поведінка.
– А чому ти не намалював тата, адже ви ж одна сім’я?
– Краще б його взагалі не було, такого тата!
– Що ти маєш на увазі?
– Він матері все життя споганив, поводився як свиня …
– А особисто до тебе тато як ставиться?
– Ну, він мене не сварить за погане навчання.
– А ще як?
– А ніяк більше. Я навіть гроші сам заробляю собі на розваги.
– А чим заробляєш?
– Кошики плету!
– А хто навчив?
– Батько! Він мене взагалі багато чому навчив. Я люблю ще рибу ловити, машину навчив мене водити. Ось човен смолили, на риболовлю з батьком поїдемо.
– Як же ти в одному човні сидітимеш з людиною, якого б краще взагалі на світі не було?
– Ну, взагалі то у нас з ним відносини цікаві, особливо коли мати їде, у нас все добре – це вона з ним не ладнає, а я то і з мамкою і з батьком можу, коли не разом.

Дитина завжди підсвідомо підтримує відкинутого батька. Тому він буде з’єднуватися з ним у своїй душі будь-якими способами, повторюючи важкі особливості долі, характеру чи поведінки. Причому, чим сильніше мати не приймає ці особливості, тим яскравіше у дитини вони проявляються. Це не дозволяю в майбутньому вже в дорослому віці робити свідомий вибір щодо свого життя.

Якщо порушено увагу, пам’ять, неадекватна самооцінка, а поведінка залишає бажати кращого – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.

Дітям, яких мама не допустила до батьківського потоку, доведеться докладати величезні зусилля, щоб пробудити в собі людину врівноважену, дорослу, відповідальну та цілеспрямовану. Тому що, ставши дорослими, психологічно вони залишилися хлопчиками та дівчатками, так і не ставши чоловіками та жінками.

Тільки поряд з батьком маленька дитина вперше пізнає границі. Власні границі та границі інших людей. Грані дозволеного і не дозволеного. Свої можливості й здібності. Разом з батьком дитина відчуває, як діє закон.

Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину всередині дитини.

Для дітей, у яких не було доступу до свого батька в дорослому житті це може проявлятися в:
– інфантильності та безпорадності як у дитини;
– починанні одночасно купи справ, наявності безліч проєктів, але жоден так і не доводиться до кінця;
– страху почати нову справу, проявити активність в соціальній самореалізації;
– складності сказати «ні» в обставинах, коли хочеться це зробити;
– не тримані даного слова і в складності в чомусь покластися;
– постійній брехні;
– «прогинанні» під обставинами, в страху мати власну точку зору, постійному погоджуванні з іншими людьми;
– зухвалій поведінці, у війні з навколишнім світом, у схильності протиправної поведінки;
– великих труднощах жити в соціумі.

Хаос – це саме те, чим і є жіноче без чоловічого.

Батько грає різні, але значущі ролі як для сина, так і для доньки.

 Для хлопчика батько – це його самоідентифікація (відчуття себе чоловіком не тільки фізично, а й психологічно). Батько для сина – це своя «зграя».

Хлопчик з самого початку народжується у людини іншої статі. Все з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж почуття. Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночим потоком, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька.  І за це син може поважати свою матір і бути їй щиро вдячний.

З моменту народження хлопчик насичується жіночим: чутливістю і ніжністю, здатністю до близьких, довірливих й довготривалим емоційним відносинам. Саме з матір’ю дитина вчиться емпатії. У спілкуванні з нею пробуджується інтерес до інших людей, інтуїція та творчі.

У нормі після двох-трьох років, мама відпускає сина до батька. Відпускаючи дозволяє хлопчикові насичуватися чоловічим і бути чоловіком. І важливим є не сама фізична присутність батька, а те, що мати відчуває в душі до батька дитини. Єдине, що має значення, це якийсь образ в душі у матері про батька дитини. Допустити дитини до батьківського потоку мама може тільки за умови, що в душі вона поважає батька дитини, або як мінімум, добре до нього ставиться.

Послуга психотерапевта

Якщо жінка не може погодитися ні з його долею, ні з ним, як правильним батьком для її дитини, то малюк отримує довічну заборону на чоловіче. І навіть правильне середовище, в якому він обертається, не зможе компенсувати йому цю втрату. Він може займається чоловічими видами спорту, дідусь чи другий чоловік мами гарно спілкуються з дитиною, але все це залишиться на поверхні, як форма поведінки. В душі дитина ніколи не наважиться порушити материнської заборони. Але якщо сама мама дала своє благословення, їй вдається прийняти батька дитини, то несвідомо хлопчик буде відчувати, що чоловіча це добре.

Якщо батько визнаний, то тепер хлопчик почне активно наповнятися чоловічим, зустрічаючи у своєму житті чоловіків (дідусів, друзів, вчителів та інших), дитина зможе через них насичуватися чоловічими рисами, звичками та уподобаннями, які відрізняються від маминих жіночих. Інакше мама свідомо чи несвідомо дає хлопчикові зрозуміти, що його «чоловіча частина» погана.

Через рішення мами захистити дитину від батька, людина все життя буде платити неймовірно високу ціну. Немов він втратив благословення на життя

Дівчинка теж, приблизно, до трьох років знаходиться з мамою, насичуючись жіночим. Далі в ідеалі вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести років. У цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увагу, працьовитість, відповідальність. Найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Що вона схожа на маму і скоро вона стане така ж красива жінка як мама. Активно проявляються знаки уваги й симпатія щодо тата. І дуже добре, якщо мама це підтримає, а тато зможе показати дочці, що вона прекрасна і що він її любить. Саме цей досвід спілкування з найголовнішим чоловіком в житті дозволить їй відчувати себе привабливою жінкою.

Дочки, не допущені свого часу до батька, психологічно так і залишаються дівчатками, не дивлячись на те, що вже давно стали дорослими.

Згодом дуже важливо, щоб тато відпустив дочку назад до мами – в жіноче, а мамі – її прийняти. Це відбувається, коли дівчинка починає відчувати, що тато любить маму трохи більше ніж її, і що як жінка мама подобається і підходить татові більше.

Це розставання з найкращим чоловіком є неймовірно цілющим. Тепер у дівчинки ініційовані принципи чоловічого, значить вона багато чого зможе домогтися в житті. Але найголовніше, у неї є щасливий досвід бути прийнятої й коханої чоловіком. Повернувшись до мами, вона тепер все життя буде наповняться жіночим, що дасть їй можливість знайти хорошого чоловіка і створити сім’ю, народити та виховати здорових уже своїх дітей.

Дитина росте здоровою фізично та емоційно, якщо вона знаходиться поза зоною проблем своїх батьків – кожного індивідуально  або їх як пари. Тобто вона займає своє дитяче місце в системі сім’ї.

Варто пам’ятати, що для дитини обоє батьків однаково важливі й однаково улюблені. Але жінка дуже часто змішує свої парні відносини з батьківськими, ніби говорить – «він поганий чоловік для мене, значить він поганий батько для тебе». Але це різні речі. Дитина не повинна бути включена в особливості стосунки. Чоловік як партнер і як батько дитини це дві різні людини.

Дитина нічого не повинна знати про батька як про чоловіка мами. А жінка не повинна оцінювати його як батька. Тому для жінки він тільки партнер, а для дитини тільки батько.

Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може любити її безумовною любов’ю. І в цьому випадку дитина втрачає доступ до обох батьків. Дитина або буде підлаштовуватися і догоджати матері, при цьому частенько хворіючи (так «спалюється» агресія на матір), або дитина активно протестуватиме.

Часто повторюється одна і та ж ситуація: варто тільки жінці змінити внутрішнє ставлення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь у її вихованні. І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитини.

Адже тільки тоді, коли серце наповнене повагою і вдячністю своїм батькам, хоча б за неоціненний дар життя, можна сміливо йти вперед.